Лист самому собі у старість
Поділитись в соцмережах:
«Отже, любий мій, коли ти станеш старим…
Ніколи нікого не повчай. Навіть якщо точно знаєш, що матимеш рацію. Згадай, як це дратувало тебе свого часу. І чи слідував ти сам порадам старших…
Не намагайся допомогти, якщо тебе про це не просять. Нікому не нав’язуйся.
Не намагайся захистити близьких від усіх напастей світу. Просто кохай їх.
Не скаржся! На здоров’я, на сусідів, уряд, пенсійний фонд! Не перетворюйся на сварного старого.
Не чекай подяки від дітей. Пам’ятай: немає невдячних дітей – є дурні батьки, які чекають від дітей подяки.
Не вимовляй фраз типу: «Я у твоєму віці…», «Я віддав тобі найкращі роки…», «Я старший, тому я краще знаю…» Це нестерпно!
Якщо в тебе будуть онуки, не наполягай, щоб вони називали тебе на ім’я. Це безглуздо.
НЕ лести собі. І намагайся по можливості виглядати елегантно. Саме елегантно, а не моложаво. Повір мені – так буде краще.
Бережи свою жінку, навіть якщо вона стала зморшкуватою, безпорадною, буркотливою. Не забувай, що колись вона була молодою та веселою. І, напевно, вона одна з небагатьох, хто пам’ятає тебе юним, красивим. І можливо, вона єдина, кому ти зараз по-справжньому потрібен…
Не намагайся за будь-яку ціну наздогнати за часом: розбиратися в нових технологіях, маніакально стежити за новинами, постійно вивчати щось нове, щоб не «відстати від життя». Це смішно. Роби те, що тобі подобається. Скільки можна?!
У БУДЬ-ЯКІЙ СИТУАЦІЇ ЗБЕРІГАЙ ГІДНІСТЬ! До самого кінця! Постарайся, це дуже важливо. І пам’ятай, якщо ти досі живий, це комусь потрібно»
Поділися цими простими порадами і повторюй кожен день!
